Статті

Технологія вирощування кукурудзи на зерно

Кукурудза — одна з найбільш цінних сільськогосподарських культур. За дотримання всіх агротехнічних вимог вона може формувати високу урожайність.

Зміст:

За останні роки кукурудза займає все більш стійку позицію на світовому ринку зерна. У цій галузі природно-економічні умови України дозволяють не тільки забезпечити внутрішні потреби, а і значно наростити її експортний потенціал. Проте в дійсності на шляху створення стабільного і сприятливого середовища, включно з інфраструктурою ринку, у виробничій практиці вирощування кукурудзи ще є численні перепони агротехнологічного характеру.

Кукурудза: основні характеристики

У світовому зерновому портфоліо кукурудза посідає одну з лідируючих сходинок. Варто наголосити, що протягом останніх років урожайність зернової, порівнюючи з іншими культурами, в Україні досягла найвищого значення. Основною ознакою рослин кукурудзи є краща здатність засвоєння світлових променів через фіксацію 1-ю молекулою СО2 з 4-ма атомами вуглецю. З огляду на це вона належить до групи С4. Кукурудза — високопродуктивна культура за обсягом утвореної сухої маси в період вегетації (до 220 кг/га за день і до 110 кг/га — між фазами 8-го листка, початком формування качана й достиганням).

Основні вимоги до вирощування кукурудзи

Кукурудза має підвищені вимоги до вологи, тепла, світла, поживних речовин та інших факторів навколишнього середовища. Її гібриди значно відрізняються за вегетаційним періодом, тому й мають різні вимоги до даних показників. Тож як виростити кукурудзу, щоб отримати високі виробничі показники? У разі застосування агротехнічних прийомів з урахуванням ґрунтово-кліматичних особливостей зони, екологічних вимог, культура забезпечує отримання максимального врожаю.

На чистому, пухкому, повітропроникному ґрунті зі значним шаром гумусу, високим вмістом поживних речовин та вологи, за рН 5,5–7 демонструє максимальну врожайність кукурудза. Технологія вирощування з високими результатами передбачає посів на чорноземах, темно-сірих суглинкових, супіщаних, темно-каштанових і заплавних землях. У період проростання насінини потребують аерації, оскільки зародки поглинають значну кількість кисню. Високий урожай забезпечується, коли його наявність у ґрунтовому повітрі перебуває на рівні не нижче 18–20 %.

Найбільш сприятливою температурою для вегетації культури є 25–30°С. До фази виходу в трубку рослини стійкі до посухи. Культура добре переносить тимчасову нестачу води в ґрунті, та низьку відносну вологість повітря.

Інтенсивне сонячне освітлення також потребує кукурудза. Вирощування за надмірного загущення та засміченості посівів негативно впливає на врожайність.

Температура

Оптимальною температурою для появи перших проростків є +18–25°С, хоча починається процес проростання вже за +9°С. Якщо показник становить +32°С, затримується поява ростків, а вище +35°С — зупинка росту.

Як і для інших культур, сума температур до появи перших пар розвинутих листків у кукурудзи становить 140°С, до початку утворення качанів — 700°С, а до цвітіння — 1200°С.

Щоби досягти оптимальної асиміляції рослинам потрібно розвиватися за +22–30°С, мінімальний показник — +12°С та максимальний — +38°С. Дуже низький температурний режим може негативно впливати на вегетацію культури. Так, у фазі 3 листків та цвітіння температура нижче +3°С є критичною. Зі свого боку, збільшення температурного режиму провокує підвищену реакцію рослинних органів, крім генеративних. Спостерігається також інтенсивніше утворення целюлози, рівень якої впливає на продуктивність біогазу.

Кількість світла

Кукурудза полюбляє інтенсивне світло. Водночас оптимальним опромінюванням є 700–1200 Вт на кв. м. Чим більше рослини отримують світла, тим інтенсивніше вони ростуть, швидше утворюються листки й раніше відбувається змикання рядків. Тому з огляду на високу потребу в опромінюванні, сіяти кукурудзу краще на підвищених місцях — понад 400 м, де сонячні промені діють інтенсивніше.

Зі свого боку, зменшення світлового дня прискорює генеративний розвиток культури, що в подальшому впливає на якість зерна завдяки формуванню вищого вмісту крохмалю. Тому ідеальним варіантом є досягнення фази цвітіння ще за зростання тривалості денного світла.

Волога

За основний період вегетації рослини кукурудзи на зерно потребують майже 22 л води на кв. м, на силос — 38 л на кв. м (коли вміст сировини для закладки на силос становить майже 30 % сухої речовини). Максимально культура потребує вологи коли цвіте, формує зерно і дозріває. Водночас вміст води в рослинах може значно впливати на вагу насінин та якісні показники зеленої маси.

Скорочення врожаю зумовлює значне збільшення температури (вище +32°С), а також тривала спекотна погода в період вегетації. Нестача вологи в цьому аспекті відіграє швидше другорядну роль.

Обробка ґрунту під кукурудзу

Об­робіток ґрун­ту є од­ним з ос­нов­них та ви­т­рат­них еле­ментів тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­руд­зи. За його до­по­мо­гою ре­гу­люється вод­ний, тем­пе­ра­тур­ний, по­жив­ний, по­вітря­ний ре­жи­ми та во­ло­гоємність, що на­бу­ває важливого значення в по­су­ш­ли­вих умо­вах.

У тра­диційній си­с­темі ви­ро­щу­вання ку­ку­руд­зи за­галь­но­виз­на­ни­ми за­хо­да­ми збе­ре­жен­ня во­ло­ги є лу­щен­ня, по­ли­це­вий або без­по­ли­це­вий гли­бо­кий (на 25–27 см) осінній ос­нов­ний об­робіток, бо­ро­ну­ван­ня (ран­нь­о­вес­ня­не, до­схо­до­ве та після­с­хо­­до­ве), куль­ти­вація (пе­ред­посівна, між­ряд­на). Після зби­ран­ня по­пе­ред­ни­ка од­ра­зу здійсню­ють лу­щен­ня або дис­ку­ван­ня (після гру­бо­с­теб­ло­вих — фре­зу­ван­ня) на гли­би­ну 6–8 см, а після про­ро­с­тан­ня бур’янів — на гли­би­ну 8–10 см. За засміче­ності ко­ре­не­па­ро­ст­ко­ви­ми рослинами-шкідниками лу­щать на гли­би­ну 12–14 см.

Основною помилкою вирощування кукурудзи на зерно може бути утворення дуже мілкої, вологої чи твердої поверхні, а також нестача пухкого шару на десятисантиметровому рівні. Коли обробляють тільки поверхнево, рослини глибоко не укорінюються, відбувається менший розвиток головного кореня. До того ж на рівні глибоких шарів ґрунту, де недостатнє провітрювання може утворитися несприятливе середовище, що зупинить мінералізацію азоту.

Розпушування

Глибоке розпушування є ефективним методом зміни шару ґрунту, який утворився після обробітку дисковим, плоскорізним агрегатом. Така технологічна операція руйнує плужну підошву поверхні.

Високий ґрунтозахисний показник за розпушування забезпечується збереженням основних післязбиральних залишків і різкої зміни поверхневих стікань. Такий метод також ефективний завдяки накопиченню вологи, особливо за вологої осені. Восени після глибокого обробітку не має суцільного заморозку. Це створює сприятливі умови поглинання талої води і зменшує її стікання, в основному за пізніх передзимових термінів. Як правило, глибина обробітку становить 30–45 см.

Дискування важкою дисковою бороною

Обробіток ґрунту дисками належить до безполицевого способу. Його виконують дисковими агрегатами на глибину від 6 до 20 см. Дискування розкришує, частково перемішує ґрунт і знищує бур’яни. Доцільним є застосування такого способу після стерньового попередника, а також і після просапної культури. Частіше господарства використовують важкі дискові борони.

Дискування — важлива операція, що розв’язує важливі завдання:

  • знищення бур’янів, шкідників і збудників хвороб;
  • зберігає та акумулює ґрунтову вологу;
  • активізує мікробіологічні процеси;
  • відбувається переміщення у верхній шар післяжнивних решток і добрив;
  • якісна підготовка до виконання наступних технологічних операцій.

Оранка

Зяблева оранка здійснюється восени під яру культуру. Для наступного року має вагому перевагу, порівнюючи з весняною обробкою ґрунту для ранніх та пізніх посівів. Оранка ефективна за високої засміченості поверхні, особливо багаторічними бур’янами, та на важкому ґрунтовому шарі. Зяблевий обробіток допомагає краще накопичуватися і зберігатися волозі після атмосферних опадів та весняним талим водам.

Оранка сприяє утворенню оптимальних агрофізичних властивостей. Це забезпечує сприятливий розвиток мікробіологічного середовища в ґрунті. Завдяки цій технологічній операції можна ефективніше боротися з бур’янами (особливо багаторічними), шкідливими комахами та збудниками хвороб. Оранка забезпечує оптимальний фітосанітарний стан ґрунту. Глибина обробітку становить від 25 до 33 см.

Дисколапові агрегати

Дисковими агрегатами обробляють до 20 см ґрунту в глибину. Тому такі знаряддя замінюють, наприклад, культивацію чи оранку. Дисколапові агрегати також застосовують, щоби заробити в ґрунт мінеральні чи органічні добрива.

Основна мета обробітку такими знаряддями — розпушування верхніх шарів, що допомагає зберегти вологу чи створює умови, щоби накопичувати її в період від жнив до оранки.

Посів кукурудзи

Висівати насіння кукурудзи рекомендовано пунктирним способом, коли глибина міжрядь становить 70 сантиметрів. Важливо уникати надмірного загущення, за таких умов пригнічується розвиток качана, підвищуються витрати вологи з ґрунту, значно посилюється конкуренція рослин за світло. У результаті, формуються дрібні розміром та слабко налиті зернини, а також відстрочується термін збирання урожаю. З огляду на гібридні та сортові особливості за групами стиглості, ранньостиглі рослини мають дещо менші розміри, тому сіяти їх можна густіше.

Крім густоти під час висівання кукурудзи важливо враховувати рівномірне розміщення насінин. Зменшуючи ширину міжрядь можна досягти оптимального стояння рослин, проте за таких умов зафіксовано також і негативний вплив на формування зернин у качані. Рекомендована норма висіву насінин кукурудзи — 10–25 кг/га.

Підготовка насіння

Насіння сушать, щоби показник вологості становив 13–14 %, потім калібрують, наносять фунгіциди та інсектициди. Висівати потрібно кондиційні насінини, схожість яких становить не менше 85 %, а чистота — не нижче 98 %.

Вага насіннєвої партії (1000 насінин) встановлюється відповідно фракцій для кожного гібриду. Енергія проростання має бути не нижче 90 %, це дуже важливо, щоби сходи були дружніми та вирівняними.

Терміни посіву

Від терміну посіву кукурудзи значно залежить рівень продуктивності різних за стиглістю гібридів та вологість зерна під час збирання. Оптимальним періодом для сівби є прогрівання шару на глибині загортання насінин до +10–12 °С. Пізній посів подовжує дозрівання та збирання до 17–20 днів. За таких умов вологість зерна, як правило, становить 26–30 % і більше. Тому щоби висушити до базового показника (14 %) потрібно витратити майже 50 % енергоресурсів від загального обсягу на виробництво.

Зі свого боку, ранній посів кукурудзи на зерно за температури +6–7 °С на глибині загортання насінин сприяє кращому використанні вологи, а цвітіння рослин не відбувається в критичний температурний період. Культура також за таких умов добре запилюється. Недоліком ранніх строків є тривалий період появи проростків, оскільки сходи з’являються тільки на 14–16 день після висіву, або навіть пізніше.

Способи посіву

Поширеним способом висіву є пунктирний, коли ширина міжрядь становить 45 см, 70 см чи інший розмір, залежно від наявних посівних агрегатів. За значної густоти посіву погіршується розвиток качана.

Щоби сходи були дружніми та вирівняними потрібно дотримуватися однакової глибини загортання насінин. Такий результат можна одержати, якщо ретельно вирівнювати ґрунт і правильно регулювати сівалку на заданий рівень глибини. У лісостеповій і поліській зонах насінини кукурудзи закладають на 4–6 сантиметрів. Якщо ґрунти легкі, а посівний шар сухий, посівне ложе знаходиться на рівні 5–8 сантиметрів униз. На надмірно вологих площах даний показник скорочують на 3–4 сантиметри. На західній частині України ранньостиглі холодостійкі гібриди сіють пізніше, та лише на 2–3 см униз. У степовій зоні, за дефіцитної вологості верхнього шару насінини загортають глибоко — на 6–10 сантиметрів.

Норми висіву

Рекомендована густота висіву для території України — 25–80 тисяч рослин на гектар. Ранньостиглі гібриди сіють до 85–90 тисяч рослин на гектар. На один метр довжини рядка за ширини міжряддя 70 см потрібно розміщати приблизно п’ять чи шість насінин, що забезпечить густоту на рівні 80 тисяч на гектар, а сім насінин — 100 тисяч на гектар.

Передзбиральний показник встановлює страхова надбавка насіння, яка для Лісостепу й Полісся становить 30–40 %. Вагова норма посіву насінин знаходиться в межах 15–25 кілограм на гектар, для кукурудзи на силос і за скорочення ширини міжрядь може збільшитися до 30–40 кг на 1 га.

Кукурудза в сівозміні

Озимі зернові, бобові, а також картопля, буряки, баштанні та інші просапні культури — кращі попередники для кукурудзи. За недостатнього рівня вологи не рекомендовано її сіяти після соняшнику й цукрових буряків через сильне висушування ґрунту на значній глибині. Кукурудзу можна використовувати і як монокультуру.

Розміщен­ня ку­льтури після кра­щих по­пе­ред­ників поліпшує ґрунтове середовище, впливає на змен­шен­ня за­бур’яне­ності посівної площі та розповсюдження збудників хвороб і шкідливих комах. Таким способом стабілізується розвиток рослин ку­ку­руд­зи.

Догляд за посівами кукурудзи

За появи однорічних бур’янів проводиться боронування. Його здійснюють після появи сходів кукурудзи, у фазу 2–3 і 4–5 листочки. Під час вегетації культивують міжряддя на 6–8 см у глибину. Щоби зруйнувати кірку на поверхні та знищити проростаючі бур’яни боронування здійснюють на 5–6 день після висіву.

Боронування

Відразу після висіву поле потрібно закоткувати, щоби покращити контакт насінин із ґрунтом, підвищити схожість і забезпечити дружню появу проростків. Боронування до появи сходів здійснюють через п’ять чи шість днів після посіву, коли з’явилися бур’яни й до фази білої ниточки.

Боронувати рекомендовано впоперек рядка легкою чи середньою боронами. За проведення двох чи трьох боронувань до сходів можна позбутися 70–80 % рослин-шкідників. Боронування після появи проростків здійснюють у фазах 2–3-х і 4–5-ти листків у кукурудзи, коли швидкість агрегату становить 4,5–5,5 км/год. Використання борон 3–4 рази на чистому мало забур’яненому полі допомагає обійтися без гербіцидної обробки.

Добриво і зрошення кукурудзи

Ефективність внесення мікродобрив та засобів захисту рослин залежить від комплексу умов: погодних особливостей, рівня родючості та біологічних характеристик культури. Природно-кліматичні умови здійснюють вплив на доступність корисних елементів і води в ґрунті, та безпосередньо на урожайність кукурудзи. Вирощування й догляд посівів на всіх етапах передбачає застосування комплексних добрив.

Зниження запасу продуктивної вологи в ґрунтовому шарі за вегетацію на 10 міліметрів зменшує ефективність дії препаратів живлення майже на 0,01–0,02 т/га. Тому з огляду на кліматичні зміни, які відбулися за останні роки, зацікавленість у тому як вирощувати кукурудзу на зрошенні зростає.

Основні добрива для кукурудзи

Рослини кукурудзи засвоюють велику кількість різних корисних для вегетації елементів. Система живлення складається з основного внесення добрив, яке застосовують восени чи навесні до висіву, припосівне й підживлення під час росту та формування качанів.

Забезпечуючи рослини фосфором та калієм, кукурудза стає більш стійкою до термічних стресів і нестачі води, покращується амінокислотний склад білка. Фосфор і магній допомагають краще сформувати виповнені зернини, забезпечують швидке та рівномірне дозрівання. Найбільше впливає на якість урожаю азот, крім підвищення урожайності, зростає також вміст мікроелементів у зерні.

Зрошення кукурудзи

Обмежуючий виробничий фактор — волога. Тому щоби забезпечити рослини водою в необхідній кількості встановлюють поливні системи. За останній час поширення набуває крапельне зрошення. Така система допомагає ефективно використати воду і здійснювати полив із внесенням добрив (фертигація) у критичний період для рослини.

Застосування крапельного зрошення на кукурудзяних полях доводить свою економічну ефективність у багатьох країнах. Особлива перевага такої технології — економія водних ресурсів, яка становить 30–50 %, порівнюючи з дощуванням. Щоб отримати високий та якісний урожай рослини споживають 3500–8000 м³ води на 1 гектар, з огляду на кліматичні умови та групу стиглості. Важливо здійснювати нічний полив або поливати за низької активності сонця, щоби зменшити випаровування та покращити засвоюваність.

Ще одна вагома перевага крапельного зрошення — можливість своєчасного внесення добрив у критичний період живлення, адже рослині потрібен азот та калій протягом вегетації, а фосфор — на ранній фазі утворення потужного кореня та формування зерна.

Підживлення кукурудзи

Висока потреба рослин в основних елементах живлення настає в період інтенсивного приросту вегетативної маси та формування репродуктивних органів. Підживлення кукурудзи мінеральними добривами дає можливість отримати приріст урожайності на рівні 10–12 % і більше.

Рослини вимагають підвищеного мінерального живлення, у зв’язку з тривалою вегетацією і властивістю засвоєння поживних речовин до завершення фази дозрівання зерна. Для визначення дози міндобрив під запланований урожай використовують балансовий метод, з огляду на фактичну родючість ґрунту і встановлені нормативи споживання мікроелементів для 1 тонни зерна: азоту — 25 кг, фосфору — 12 кг, калію — 25 кг.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *